Україна

Ігор Мізрах: зброя, допомога, книга

16:13 GMT+3
TelegramFacebookTwitter

Публікації про Ігоря Мізраха завжди сповнені чуток, неймовірних деталей та інформаційних суперечностей. Важко сказати, що це, журналістська традиція чи плата за популярність.

Найімовірніше, і те, й те. Саме в такому ключі авторам легше і зручніше писати про людину, що живе стрімко та винахідливо, не надто переймаючись тим, як саме ЗМІ піднесуть світові її новий проект чи черговий вчинок.

Ігор Аркадійович завжди був складним, але улюбленим персонажем інформаційних ігор. Складним, бо спрощено сприймати адвоката, педагога та політика, який раз у раз дивує світ новими шлягерами, не вдасться.

А улюбленим з тієї причини, що будь-яка розповідь про нього незмінно пожвавлює інтернет своєю несподіваністю, розмахом та інтелігентним хуліганством.

Ігор Мізрах

Такі люди, як Мізрах Ігор Аркадійович, приречені залишатися у фокусі уваги за будь-яких обставин, а період великої війни й поготів позбавляє людське буття грифа секретності, роблячи таємне очевидним і називаючи речі своїми іменами.

Те, як Мізрах Ігор зустрів російське нашестя, когось потішило, багатьох здивувало і нікого не залишило байдужим. Якщо його відверто патріотичні статті, написані в перший місяць війни, могли загубитися у загальній лавині публікацій, то із вчинками все інакше.

Мізраха в тривожному березні бачили зі зброєю в руках не на фотографіях в інтернеті, а на блокпостах і трасах, і це може означати будь-що, від прямої участі в боях до виконання якоїсь специфічної місії, пов’язаної з фронтом.

Нам легко і майже одразу вдалося зв’язатися з Ігорем Аркадійовичем, але зустрітися та прокоментувати наші припущення він відмовився. Чемно, дружелюбно та категорично, тобто саме в тій манері, яку однаково важко засудити або висміяти.

Ігор Мізрах

Саме тому ми змушені робити припущення щодо того, що саме робив Ігор Мізрах для армії. З урахуванням його особистих якостей та навичок це могла бути логістика, аналіз, постачання або один із численних різновидів розвідки.

Те, що його діяльність була пов’язана з передовою, підтверджується одразу декількома фактами. По-перше, в березні свідки часто й регулярно бачили, як він виїжджає з міста, перетинаючи найсуворіші блокпости, а по-друге, щойно росіян відкинули від столиці, Мізрах одразу почав з’являтися в звичних місцях. У своєму звичайному вигляді і без зброї, хіба що трохи схудлий.

Якщо те, що безпосередньо стосується армії та фронту, зазвичай оточене ореолом таємниці, то з військовою благодійністю все простіше. Нам достеменно відомо, що Ігор Мізрах опікується роботою низки фондів та волонтерських структур, що забезпечують фронт і тил продуктами, медикаментами та засобами гігієни.

Найвідомішим з них є ланцюжок гуманітарних поставок «Help for Ukraine» – «Ангел.ЮА» — Вадим Діянов — Національний Конгрес Жінок України, який завіз до країни та розподілив дві з половиною тисячі тонн гуманітарного вантажу, набув слави та був відзначений президентом.

Дивуватися ефективної ролі Мізраха у створенні подібних структур не варто. Міжнародні зв’язки, заповзятість та талант переговірника це саме ті якості, якими він відрізнявся ще до війни. Помножені на впевнену патріотичну позицію ці навички мали принести відчутний результат.

Саме ця позиція, насамперед, здивувала багатьох (нас також). Від Мізраха, якщо казати одверто, всі чи майже всі очікували від’їзду з країни або обережної вичікувальної позиції. Десятки людей його типу та його рівня життя, на жаль, так і вчинили. Але сам Мізрах виявився воїном, діяльним патріотом та справжнім українцем, і це змушує по-новому оцінити всі його довоєнні вчинки, здобутки та навіть авантюри.

Радісно, що війна дарує не лише розчарування, а й явища зворотного порядку, але розповідь про Ігоря Мізраха була б неповною без творчої складової.

Від нього чекали пісню, а він стрелив книгою. І це не чутка, оскільки новину вже підтверджено безліччю відгуків та коментарів у соціальних мережах. Хтось здивований, хтось вітає автора, але всі чекають на можливість прочитати написане.

Якщо сам факт написання книги не викликає жодних сумнівів, то супутні процеси, як годиться, сповнені фантастичних чуток. Подейкують, що «Хроніки холодного березня» (щодо назви ми не впевнені) редагує і видаватиме відоме та солідне «Фоліо» Олександра Красовицького. Ще виникли розмови про те, що тільки-но написану книгу вже готові екранізувати, до того ж, не в Україні, а за кордоном.

Творче питання, на відміну від фронту та благодійності, виявилось сповненим яскравих чуток та неймовірних припущень, які до війни оточували все, до чого має відношення Мізрах Ігор Аркадійович, людина, що виявилась мужнім патріотом, але не втратила здатності дивувати та захоплювати світ, надаючи повсякденному життю присмак пригоди.