Кримінальні таємниці с. Біловарці на Закарпатті (відео)

Кримінальні таємниці с. Біловарці на Закарпатті

Після журналістських запитів у кілька сіл Тячівського району на Закарпатті окремі чиновники сприйняли візити журналістів досить насторожено. Хоча, згідно закону було все у рамках правил.

Згодом у сільських чиновників це викликало просто переполох. Якщо в Біловарській сільській раді просто дали формальну відписку в якій значилося щось на кшталт «відсутні, не було, немає, не виділялося і т.д.» то у школі цього ж села журналістський запит одна із заступників директора просто не захотіла приймати, влаштувавши цілий спектакль. Зрозумівши, що тут може бути щось явно нечисте, наше видання вирішило таки поцікавитися тими питаннями, які відобразило в журналістських запитах. У свою чергу чиновники, щоби відбити бажання в надокучливих представників мас-медіа стали чинити на них тиск, кричати про якісь міфічні замовлення. Дивним було те, що до цього підключилися й т.зв. активісти. А може й не дивним? Тим більше, що в один рупор з ними розповідав про якісь замовлення на відеокамеру і...  голова Тячівської РДА Василь Дем’янчук. Чому б раптом особа, котра займає державну посаду дозволяє собі такі легковажні звинувачення?

Краще би п. Дем’янчук потурбувався Біловарською школою, де за словами директора Світлани Дочинець ну дуже погані комп’ютери, як вона плакалася на суді. Ну просто біда! Невже районна влада ніяк не може вирішити цю проблему? Тоді слушна порада від нас для голови РДА. Продавши один з легковиків, який не потрапив у декларацію, ви забезпечите компютерами не тільки школу, але й сільську раду та ще кілька точок у селі.  І не тільки в цьому, але й навколишніх.

Наші сумніви про наявність криміналу в діяннях чиновників с. Біловарці розвіялися після звернення до інформаційного агентства місцевих сільських депутатів. Стало зрозуміло чому наші запити викликали раптом такий переполох.

Чи можуть запеклі противники раптом стали заповзятими друзями? Може десь і ні, але на Тячівщині можливо все.  Особливо, коли стимулом для цього стає компромат. Для кращого розуміння для читача. Голова сільської ради Галина Войтенко спільно з депутатами зверталася до директора школи Світлани Дочинець, щоби та відзвітувала перед сільською радою, починаючи від переліку посад і завершуючи фінансуванням. Такі неодноразові звернення мали під собою підгрунтя. Директор школи знаходиться вже близько 17 років на посаді, прийнявши директорське крісло у спадок від свого батька. До того ж у зверненні сільські обранці вказували на наявність мертвих душ, які є в цього шкільному закладі. За роки п. Світлана не поввважала за потрібне ні відзвітуватися перед депутатами, ні показати відповідні документи, які б показали її чесність і принциповість у роботі. От тут і увага! Щоби суттєво зменшити цікавість до школи чоловік директора Микола зустрівся з головою села й провів досить цікаву розмову, яку він не забув записати на диктофон. А співрозмовник цієї цікавої чиновниці знав на яку струну натиснути, щоби була конструктивна розмова. Мова зайшла про ремонт дороги та кошти, які були виділені для цього. У ході задушевної розмови  п. Галина зізналася, що на ремонт дороги було отримано 2 мільйони 300 тисяч гривень. Микола на це відповів, що за цю суму повинні були зробити 3 км суцільного асфальту. Адже про це голова писала в газеті. П. Войтенко стверджувала, що на то є документ, що і де треба робити і від нього не можуть відійти. Тоді п. Дочинець їй заперечив: у нас є зроблено дорогу на 3 км? У відповідь п. Галина відповіла: він так зробив як пише. Дем’янчук прийшов і каже, туй має бути ще одна полоса укладена (зберігається мова оригіналу) У цей час голос іншої жінки (не виключено, що дружина Миколи) зачитує уривок з газети «26 грудня як повідомив сільський голова Галина Войтенко наразі на центральному автошляху триває оновлення дорожного полотна. Роботу виконує фірма «Тік». Загалом укрито асфальтом полотна близько 3, 2 км дороги  по вул. Леніна на що заплановано витратити близько 2, 3 мільйона державних коштів. А на 700 метрів головної вулиці філія «Тячіврайавтодор» проводиться ямковий ремонт». Відтак подружжя Дочинців питається в голови чи не бачила вона цю газету. Адже їй приписують ці слова. П. Вофтенко відповідає, що так то є проект, я принесла на збори. Є підпис. Відтак Микола уточняє скільки ж у кошторисі повинно бути укладено дороги. Галина заперечує, що 748 метрів іде інший проект. При цьому на запитання п. Дочинця Галина чомусь вже заплутується. Тим більше, що у неї ніяк не стикується кілометраж в словах. Згодом вона телефонує до Василя Юрієвича (думається Дем’янчука): ви казали, щоби нагадати вам за субвенцію 65 тисяч. Відтак щось ствердила, подякувала і відключила слухавку. Розмова продовжилася. Микола розповів про Дудлу Івана Івановича, який на нього образився, коли його попросили про ремонт доріг на вулиці. Далі в розмові п. Дочинець згадує про районну сесію і договорняк. Сільська голова говорить, що їм поставили у травень-червень всі гроші, червень минає, а нам не йде робити, видно на Рахівщині робить. Після цього Галина починає детально розповідати Миколі про місцевих депутатів.

Цікаво, що після цієї душевної розмови сільська очільниця раптом перестала виступати проти керівництва шкільного закладу. Читач вже добре зрозумів чому. Адже 2, 3 мільйони гривень, які були виділені на ремонт дороги могли перетворитися на цілком реальний кримінал. Які вже тут мертві душі в школі, коли своя душа затремтіла?

Тепер цікаво буде дізнатися і про роль керівника РДА п. Василя у цих хитрих оборудках з ремонтом доріг у Біловарцях. І не тільки. Принагідно хочемо подякувати Миколі Дочинцю за цікаві факти.