«Летаргічний сон» іршавських правоохоронців

«Летаргічний сон» іршавських правоохоронців

Вивчаючи деякі ситуації під час проведення журналістських розслідувань деколи просто диву даєшся від непрофесіоналізму тих, хто покликаний захищати його величність Закон. Важко знайти пояснення тим діям та рішенням, котрі приймають правоохоронці.

Іршавщину автор цих рядків знає давно, бо побував там вже чимало. Район красивий, чудовий, у людей золоті руки.  На жаль, цього разу доведеться писати на зовсім іншу тему, для когось не надто приємну.

На діяльність іршавських правоохоронців доводилося неодноразово чути нарікання від жителів району та адвокатів, котрі там надають свої послуги. Свого часу автору цих рядків пообіцяли надати факти, котрі вказують на бездіяльність чи небажання діяти згідно закону тих, хто покликаний захищати спокій і життя громадян, а також здійснювати нагляд за законністю.

Історія, про котру йтиме мова у нашій публікації трапилася ще у червні 2016 року. Ми свідомо не даватимемо оцінку двом сторонам конфлікту, який, практично, виник на рівному місці. Свою позицію в коментарях вони скажуть самі. Однак впевнений: якби правоохоронці були на своєму місці і вчасно реагували, цей інцидент на побутовому ґрунті можна було погасити на самому початку. Можливо деяким свідкам конфлікту необхідно було викликати на місце пригоди поліцію. Чому в цьому не вчимося у західних країн, на які так любимо рівнятися? Якби стражі порядку і законності так працювали за кордоном, то, мабуть, вони б протягом короткого часу не тільки залишилися без роботи, але й самі відповідали б перед законом. Але повернемося, як кажуть, до наших баранів.

15 червня 2016 року у чергову частину Іршавського відділення поліції надійшла заява  від кількох учасників конфлікту, що мав місце напередодні в селі Нижнє Болотне біля диско-клубу «Статус». Як з одного, так і з іншого боку в заявників були зафіксовані тілесні ушкодження. Хочеться звернути увагу читача на дату: 15 червня 2016 року! Наступного дня дані про цю подію були внесені в ЄРДР та розпочато досудове розслідування. Хоча сама історія трапилася 12 червня. З того часу пройшло два (!) роки, коли цю справу правоохоронці раптом дістали із сейфу і дали їй швидкий хід.

– Побачивши, як лупцюють мого товариша Михайла Воробка якісь молодики, я кинувся, щоби забрати його з місця конфлікту. – розповідає житель Іршавщини Юрій Шерегій. – Коли намагався його витягнути з натовпу, то до мене підскочило кілька молодих людей, які, зваливши мене на землю, почали бити. Я відчув, що мені травмували руку, але мусив захищатися. Як взагалі ця бійка зав’язалася, я не бачив. Бо ж намагаюся  ніколи не встрявати у конфлікти. Тієї ночі після конфлікту таки вдалося розійтися. Від цього інциденту на дуже було дуже неприємно. Наступного дня ми пішли в медичний заклад, де зняли побої. У Михайла був трус головного мозку, інші тілесні ушкодження голови, які класифікували, як легкі тілесні ушкодження. У мене діагностували косий перелом дистального епіметафізу першої п’ястної кістки. Хоча я нікого не ображав, а лише намагався захистити свого друга, але вирішив знайти тих хлопців, щоби якось все владнати і розійтися мирно. Наступного дня їх вдалося встановити. Один з них: Володимир Половка, батько якого є заступником голови Іршавської райради. Під час першої зустрічі у розмові його батько пригрозив: вам ні Іршава, ні Ужгород не допоможе, бо маю зв’язки у Києві. Крім того повідомив, що ті, хлопці, з якими у нас була сутичка, могли нас поламати, бо вони займаються боротьбою і він їх тренує. При умові віддати ключі з його авто, які хтось викинув, він пообіцяв що тоді будемо говорити про мирову. Ключі ми знайшли й повернули швидко. Під час подальшої розмови батько Володимира повідомив, що потрібно компенсувати  за порвану одежу хоча б тисячу доларів. Хоча я докладав всі зусилля, щоби цей конфлікт був вичерпаний, але на зустріч мені не дуже йшли. Мене викликали у поліцію неодноразово, але моя заява з невідомих причин знаходилася без реагування. Хоча до неї були долучені й результати експертизи про мої тілесні ушкодження. З того часу пройшло 2 роки.

 У травні цього року мене викликали й районне відділення поліції і з посмішкою… оголосили  про підозру. Повідомили, що злочин доведений. Можете тільки  уявити моє глибоке здивування, оскільки мене не залучали до жодної слідчої дії.

Цікаво й те, що по моїй заяві мене не викликали жодного (!) разу. А 1 вересня ц. р. мені надійшла відповідь з Хустської прокуратури  за підписом С. Зовдун, у якій повідомили про те, що мої матеріали справи вивчили, і встановлено, що під час досудового розслідування не здобуто достатньо доказів для повідомлення  В. Половка та невстановленим особам (?) про підозру. Тоді скажіть, хто мене бив? Мені зрозуміло, що справу просто сфальсифікували, не розібравшись в її обставинах.

–  Нас вийшло четверо з диско-клубу «Статус» і вже зібралися додому. Коли ми виходили, то я бачив, що виникла сутичка. Під час  бійки ми захищалися за дівчат, бо боялися, щоби їх не побили. – розповідає Володимир Половка. – Тим більше, що нас пробували виривати з машини, витягували мене з-за керма, копали по дверці авто. Охоронці почали виштовхувати нас на вулицю. Видно охоронці хотіли, щоби до них претензій не було. Після цього інциденту написав заяву у поліцію. Слідчі нас викликали багато разів за ці два роки, справа тягнулася досить довго. Я їм надав все, що міг.

–  Ця справа вже йде третій рік. – розповідає заступник голови Іршавської райради  Володимир  Половка. – Якби я впливав на неї, як хтось може стверджувати, то вона  була б вирішена набагато швидше. На той час мені була дивна робота поліції, яка не взяла відеозйомку. У тій конфліктній ситуації мій син заступився за дівчат. Згодом зустрілися з іншою стороною, щоби поговорити про цю неприємну історію. Під час розмови я їм казав: якщо ви вважаєте за потрібне, то компенсуйте людям за заподіяну шкоду: порваний одяг, подряпану машину. Проти Юри Шерегія нічого немаю. Він один пробував  йти на примирення, шукав шляхи владнання конфлікту.  Якщо й були звинувачення на його адресу, то він намагався по-людськи їх вирішити. 

Отже, ми подали коментарі двох сторін і давати оцінку їм не будемо. А що правоохоронці?

–  У цій справі в мене жодної зацікавленості немає. – коментує начальник слідчого відділення Михайло Світлинець. – Якщо є підстави, то обидві сторони будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

Керівник відділу Іршавської прокуратури Василь Гецко наразі не зміг прокоментувати цю справу.

Ось вам і реальна картина діяння іршавських правоохоронців. Протягом двох із зайвим років слідчі поліції з прокуратурою  впали у «летаргічний сон». Відтак цьогоріч раптом зірвалися й почали приймати поспішні рішення, які, звісно, викликають обурення в людей. Те, що прокуратура не змогла прокоментувати цю історію мене зовсім не дивує. Бо ж всі обставини потрібно було ретельно розслідували за гарячими слідами, встановити всіх учасників подій, свідків, провести необхідні слідчі дії, з’ясувати всі деталі та обставини цієї історії. І, звичайно, вивчити уважно та об’єктивно цю справу, щоби як кажуть, комар носа не підточив. А що можна коментувати, коли справа нашвидкуруч розглянута  після 2 років тяганини. У чому ж причина, що ця справа зацікавила правоохоронців аж через два (!) роки? Може ще було варто почекати кілька років, поки до слідчих з прокуратурою не прийде прозріння. Можливо таке раптове прийняття рішення правоохоронців обумовлене якимись суб’єктивними причинами, особистими інтересами чи особистою неприязню? Бо ж як пояснити, що за однією подією, одні й ті ж обставини, одна справа завершена, а друга загубилась у нетрях поліцейських сейфів і про неї не знає ні слідчий ні прокурор? Бо так вигідно чи так потрібно саме сьогодні правоохоронцям? Чому в події дворічної давності нікого не цікавить розвиток подій і раптово оголошується підозра і за нею слідує обвинувачення? За однією подією де начебто встановлювалися обставини, не з’ясовано хто кому завдав побої і відділено одних карають, а інших?..  Дивна і незрозуміла така однобічна позиція в розслідуванні? Шерегій зазнав побоїв але його права як особи і громадянина правоохоронці не захищають, а лише притягають до відповідальності? В чому справа? Він комусь у чомусь зашкодив? Ще один цікавий штрих: кримінальні провадження за заявами Шерегія та Воробка були тихцем закриті. Лише після скандалів постанови про закриття проваджень були скасовані і відновлене слідство. Чому така відверта халатність до розслідування? Чому така зацікавленість?

Потерпілі у справі звернулися за експертизою і до поліції не відразу, а через кілька днів. Може зафіксовані тілесні ушкодження отримали в іншому місці чи від інших осіб? Цей факт потрібно було ретельно дослідити стражам порядку.  Як не як за 2 роки можна було перевірити неодноразово. Крім того, слідчі не з’ясували хто кому і які тілесні ушкодження завдав. А де встановлення всіх осіб цієї історії?  Якимось дивом впізнали тільки чотирьох, один з яких був на милицях. Тоді як він зміг бити? А якби хлопці самі не йшли на примирення, а сиділи б тихо? Що тоді? Словом, повний хаос і сумбур, але чомусь підозра є конче необхідна саме сьогодні… Чи відповідає це принципам кримінального права і засадам Конституції де людина є найбільшою цінністю а не знаряддям для амбіцій? Питання скоріше риторичне.

В такому випадку у багатьох людей виникають сумніви у неупередженості і об’єктивності роботи і подальшій долі інших справ, які знаходяться у провадженнях поліції.

Не виключено, що при виявленні цікавих деталей у цій історії ми можемо продовжити публікації на цю тему.

 Антикорупційне агентство

Special Investigation of Corruption Objects. (SICO.EU)

Спеціальні розслідування об’єктів корупції Європа-Україна.