Давній конфлікт на Корзо: як розв’язати Гордіїв вузол?

Кілька років тому жителі міста над Ужем спостерігали досить цікаву картину на вулиці Корзо: поблизу одного з торгових закладів дві групи людей про щось гаряче сперечалися. Поряд були працівники міліції (на той час), співробітники виконавчої служби. Одна з груп намагалася проникнути у приміщення, а інша не впускала, показуючи виконавцям та правоохоронцям якісь документи. Суперечка виникла через магазин «Взуття», який знаходився у самому центрі вулиці. На місце події прибули й представники ЗМІ. Автор цих рядків тоді висвітлив цю проблему в одному з видань, подавши коментарі з обох сторін. З тих пір пройшло немало часу, але на жаль, згаданий магазин так і залишився наріжним каменем. Можливо, обом сторонам спору потрібно було зійтися за столом переговорів і знайти спільне рішення, яке би влаштувало обох. Адже поки проходять численні суди, тут ніхто не може розпочати бізнес, і, відповідно, програють як одні, так й інші.

Наше видання вирішило провести власне журналістське розслідування, щоби з’ясувати що змінилося у цій справі і чи є сподівання на те, що сторони конфлікту зможуть між собою домовитися і розв’язати цей Гордіїв вузол. Автор подасть думки тих учасників, які мають відношення до цієї історії та беруть у ній безпосередню участь.

Варто сказати, що конфлікт за торгове приміщення на вулиці Корзо виник ще задовго до 2014 року. Але за браком місця про самий його початок ми напишемо у наступній публікації.

– У 2014 році до  Павла Маєрчика підійшли підприємці, які на той час були третіми або четвертими власниками вбудованих приміщень магазину «Взуття» по вул. Корзо,17  та запропонували йому купити їх – розповідає адвокат Катерина Філінова. – Після усних домовленостей уклали попередній договір покупки (із узгодженою ціною). Та одна з адвокатських фірм, яка є захисником опонентів, розпочинає інформаційну війну проти Павла, звинувативши його, що він займається рейдерством і силоміць відбирає магазин у жінок, що тут працювали та продали магазин «Взуття». А згодом через три роки, після продажу відмовилися від цього та вирішили повернути магазин собі назад. Шляхом скасування протоколу про продаж магазину, який через суд визнали не дійсним. Тобто продали магазин, а  через три роки захотіли його собі повернути. Після чого  19 вересня 2014 року Ужгородський міськрайонний суддя Павло Микуляк (який після цього рішення йде на пенсію)  визнає недійсним договір між ТОВ магазин «Взуття» і Зав’яловим (другим власником) про купівлю нерухомого майна від 7 липня 2011 року, а витребує два об’єкти нерухомого майна від інших, наступних, третіх та четвертих власників, які при покупці у Зав’ялова розділили магазин на два об’єкти та володіли ними на правах приватної власності. Рішення про визнання недійсним договору Зав’ялова скасував Закарпатський апеляційний суд. Згодом це рішення скасовує Верховний суд України і повертає в апеляційну інстанцію. Після цього апеляційний суд (суддя Чужа Ю.Г., який після прийняття цього рішення також втікає на пенсію) виносить протилежну ухвалу – відновити рішення І інстанції. Касаційну скаргу Верховний суд не прийняв під різними формальними причинами, і ніколи не розглядав по суті. І тут почалося: виконання рішення суду і цирк у місті. Що відбулося? Виконавча служба прийшла забирати майно. Але на той час був договір оренди (а це близько десятка людей). Оскільки було рішення про витребування нерухомого майна, але воно залишилося за власником, то виникла патова ситуація. ДВС не могла виконати рішення, бо не було ухвали про звільнення приміщення. Двері жінки зламали, але міліція стала на захист орендарів. На цьому все пригальмувалося. Ще одна суттєва деталь: витребування майна від наступних до перших набувачів це віндикативний позов. Віндикація має передбачати повернення коштів за недійсним договором та не може бути застосована до видозміненого майна. 7 липня 2011 року – це одне приміщення, а витребовується за цим рішенням два інші приміщення, які відрізняються за площею.

Зустрітися із жінками з ТОВ магазин «Взуття», які б могли нам прокоментувати цю ситуацію, на жаль, не вдалося.  Однак, надати коментар погодився їх адвокат Михайло Маркусь.

– Вісім учасників Товариства звертаються до суду та правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення. – розповідає нашому виданню захисник. – Жінки звернулися до господарського суду з позовом про визнання рішення зборів учасників товариства про продаж приміщень магазину недійним, оскільки таких зборів фактично не було, і учасники за  нього не голосували. Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.10.2013 року позов учасників задовільнили – рішення зборів учасників визнано недійсним. Таке рішення було залишено без змін та набуло законної сили згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року. Потім 24.10.2014 року господарський суд відмовив опонентам в перегляді такого рішенні за надуманими нововиявленими обставинами. Повторно вони звернулись з новою заявою від п. Зав’ялова в жовтні 2015 року. 06.11.2015 року господарський суд відмовив в зміні рішення за нововиявленими обставинами. Апеляційний суд 08.02.2016 року, а Вищий господарський суд України 13.04.2016 року залишили таке рішення без змін. Тепер щодосудів про повернення майна. 18.03.2014 року Ужгородський міськрайонний суд - позов ТОВ «Магазин Взуття» задовольнив: визнав недійсним договір купівлі-продажу та витребував з володіння Шек О.В., Андросюк А.М. та Пушкаш І.А. на користь позивача нерухоме майно – вбудовані приміщення, що розташовані по вулиці Корзо, 17 в Ужгороді шляхом передачі в натурі. Після програшу справи в апеляційному суді колишня директор Запорожець почала активно шукати допомогу серед бізнесменів, інших осіб, яким пропонувала за невисоку ціну придбати приміщення, після завершення спорів. Як відомо, справа на той момент висвітлювалася в пресі, багато поважних людей відмовлялося брати участь в такій брудній та резонансній суперечці. В квітні 2014 року представляти інтереси відповідачів прийшла юристка Павла Маєрчика, місцевого підприємця, що означало, що  він знайшов спільну мову із колишньою директор Запорожець та буде їй допомагати. Це згодом підтвердилося, коли від нього та його юристів поступили пропозиції всім учасникам вийти з суперечки та продати їм частки в товаристві за мізерною ціною. В іншому разі він пообіцяв забрати все без будь-якої компенсації. Павло запевняв, що коштів в нього на судові тяганини є достатньо. Всі учасники відмовилися від таких пропозицій та вирішили судитися надалі до кінцевої перемоги. (Записано зі слів захисника ТОВ «Взуття» - Михайла Маркуся). Пообіцяв – зробив: рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від  22.09.2014 року апеляційній скарги відповідачів та третьої особи було задоволено: рішення місцевого суду, яким позов товариства було задоволено суд скасував та відмовив товариству в задоволенні позову. Товариство оскаржило це рішення до касаційного суду і виграло справу: ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14.01.2015 року рішення апеляційного суду було скасовано, а справу передали на новий розгляд до апеляційного суду. Було наведено вказівки, які необхідно було виконати при новому розгляді справи. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2015 року рішення Ужгородського міськрайонного суду змінено: виключено з мотивувальної частини абзац із посиланням на норми ст.ст.1212-1213 ЦК України та розподілено судові витрат викладено в новій редакції. В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Вказані рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 року та апеляційного суду Закарпатської області залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.05.2015 року. Органами державної виконавчої служби рішення судів, які набрали законної сили виконані в примусовому порядку 24.07.2015 року: майно вилучено від боржників та передано ТОВ «Магазин «Взуття». Верховним Судом України було чотири рази, ухвалами від 23.06.2015, 08.07.2015, 03.09.2015 та від 23.12.2015 року було відмовлено в допуску даної справи до провадження за винятковими обставинами. Тобто вказані судові акти вже пройшли всі касаційні інстанції, які підтвердили законність вказаних рішень, а також відсутність будь-яких порушень процесуального закону при їх постановленні.

На запитання: чи зустрічався адвокат з Павлом Маєрчиком щоби почути особисто його думку і шляхи вирішення цього спору, він відповів, що особисто не зустрічався, а з ним лише свого часу зустрічалися жінки.

– Свого часу я робив багато спроб, щоби зустрітися із колишніми співзасновниками магазину «Взуття» – розповідає ужгородський підприємець Павло Маєрчик. – Я хотів провести мирні перемовини, однак отримав відмови навіть в спілкуванні. По сьогоднішній день намагаюся вийти на контакт із жінками та їхніми адвокатами. Багаторазові спроби не дали результат.  Думаю, що причиною цього є ті особи, хто насправді вирішують дані питання за спинами цих жінок. Ці жінки й опинилися заручниками у згаданих осіб. Адвокатська фірма добре знала, що магазин проданий, однак у їхніх планах було знищення підприємців, які володіють даним об’єктом, щоб його відібрати. Через різні маніпуляції і незаконні судові рішення вони це спробували. Предметом спору стало оскарження протоколу про продажу магазину, його законність. Чи пробували опоненти контактувати зі мною? Ні. Ні адвокати, ні жінки, ні ті люди які це все фінансують, і ховаються за спинами  жінок. Жінок, які виявилися звичайним антуражем в цій їхній грі. Які бігали по всіх можливих інстанціях і горланили, що їх обкрадають, а насправді просто відробляли запропонований їм гонорар за магазин. Я неодноразово пропонував через свого адвоката та особисто про проведення переговорів, але відповідь по сьогоднішній день не отримав. На мою думку, потрібно завершувати історію навколо магазину і віддати  його законним власникам: Шек, Андросюк, Пушкаш, які володіють магазином на підставі законних документів та прав. Бо заплатили за це торгове приміщення кошти і оформили законним шляхом. Крім того, думаю, що ще вам розповім своє особисте бачення про цю ситуацію в інших коментарях.

Хай громадськість не переживає: ніхто жінок не ображав, їх просто, певніше за все, немає у цій справі. А ті, хто підбурив цих жінок на такі дії, хай задумаються. 

Антикорупційне бюро